Хронічний тонзиліт

Серед усіх захворювань ЛОР-органів окрему позицію займає хронічний тонзиліт, який успішно піддається як медикаментозному, і немедикаментозному лікуванню.

Хронічний тонзиліт - тривале, регулярно рецидивуючий запальне захворювання інфекційно-алергічної природи, що проявляється змінами з боку піднебінних мигдаликів.

Класифікація


Існує два варіанти клінічної класифікації хронічного тонзиліту.

Хронічна форма запалення піднебінних мигдаликів за І.Б. Солдатову може бути компенсованою та декомпенсованою.

Для компенсованого тонзиліту характерною є наявність змін з боку лімфоїдної тканини мигдаликів, при цьому відсутні інші клінічні симптоми.

Декомпенсований хронічний тонзиліт може маніфестувати таким чином:

  • ангіна;
  • паратонзилярний абсцес, паратонзиліт;
  • інтоксикація тонзилогенна: тривалий субфебрилітет, загальне нездужання, слабкість, зниження працездатності, головний біль та ін;

тонзилогенні порушення функціонування інших систем органів.

За даними класифікації Б.С. Преображенського виділяють дві форми захворювання:

Проста форма. Характеризується наявністю місцевих ознак запальної реакції в області піднебінних мигдаликів.

Токсико-алергічна форма хронічного тонзиліту, яка поділяється на 2 ступені (залежно від клінічних проявів):

Ознаки І ступеня токсико-алергічної форми хронічного тонзиліту

Ознаки ІІ ступеня токсико-алергічного тонзиліту

 

  • періодично виникає відчуття “розбитості”, підвищена стомлюваність, загальна слабкість;
  • виникнення епізодів підвищення температури тіла до субфебрильних показників;
  • часті епізоди порушення серцевого ритму, у своїй нормальна діяльність серця відновлюється самостійно;
  • минущий больовий синдром у ділянці суглобів верхніх і нижніх кінцівок;
  • непостійні зміни лабораторних показників;
  • збільшення та болючість регіонарної групи лімфатичних вузлів.

 

 

  • тривала гіпертермія (субфебрильні показники);
  • стійкі порушення ритму серця, підтверджені результатами ЕКГ;
  • больовий синдром у ділянці суглобів є як під час загострень тонзиліту, і у період ремісії;
  • наявність підтверджених поєднаних із тонзилітом захворювань інших органів: вади серця набуті, ревматизм, артрит, паратонзиліт, парафарингіт, тонзилогенний сепсис та ін.

 

 

Діагностика

Діагностичні заходи щодо виявлення хронічного тонзиліту зазвичай включають збір скарг, анамнестичних даних, об'єктивну оцінку стану пацієнта, включаючи фарингоскопію, а також ряд лабораторних досліджень.

 

Для періоду загострення хронічного тонзиліту характерні такі клінічні прояви:

 

  • відчуття дискомфорту, першіння, біль у горлі;
  • неприємний запах із ротової порожнини;
  • відчуття стороннього тіла в ділянці глотки;
  • сухий кашель;
  • загальна слабкість, нездужання, зниження працездатності;
  • тривалий субфебрилітет.

 

У процесі збору анамнезу лікар уточнює тривалість та характер перебігу захворювання, а також наявність супутньої патології інших систем органів у пацієнта.

Діагноз "Хронічний тонзиліт" може бути встановлений на підставі візуалізації 2 та більше місцевих фарингоскопічних ознак патології:

 

  • валикоподібне потовщення піднебінних дужок, гіперемія слизової оболонки;
  • "пухкі" мигдалики, наявність рубцевих змін у тканинах;
  • сполучнотканинні тяжі (спайки) між мигдаликами та піднебінними дужками;
  • наявність рідкого гною чи казеозних пробок у лакунах мигдаликів;
  • Збільшення регіонарних лімфатичних вузлів.

Лікарем-оториноларингологом (ЛОР Запоріжжя) оцінюється загальний стан організму пацієнта, визначається форма захворювання (компенсована, декомпенсована), що впливає на вибір подальшої терапевтичної тактики для конкретного хворого.

У деяких випадках може бути потрібне лабораторне обстеження пацієнта з хронічним тонзилітом з метою диференціальної діагностики або моніторування динаміки відповіді організму на лікування. У такому разі виконуються загальноклінічні аналізи крові, сечі, визначається рівень С-реактивного білка, а також концентрація ревматоїдного фактора у сироватці.

 

Дорослим та дітям з хронічним тонзилітом рекомендовано аналіз крові на рівень АСЛ-О (антистрептолізину-о) з метою діагностики бактеріальної інфекції, спричиненої бета-гемолітичним стрептококом групи А. Крім аналізу крові на АСЛ-О необхідно виконання бактеріологічного аналізу вмісту, взятих зі слизової оболонки зіва.

 

Фахівці клініки “Інмедико” міста Запоріжжя пропонують ефективні схеми безопераційного лікування хронічного тонзиліту, які підбираються індивідуально для кожного пацієнта з урахуванням усіх особливостей перебігу захворювання та загального стану організму.