Медикаментозний риніт

 Медикаментозний риніт відноситься до групи вазомоторних ринітів і виникає в результаті тривалого безконтрольного застосування місцевих судинозвужувальних засобів. 

"Фатальний" період використання препаратів для кожної людини суто індивідуальний: у когось залежність від крапель з'являється вже через 5-7 днів використання, у когось через місяць. Однак найчастіше це відбувається через 2 і більше тижнів регулярного застосування судинозвужувальних засобів.

У деяких випадках риніт може бути проявом побічної дії інших груп пероральних препаратів: інгібітори АПФ, бета-блокатори, аспірин та ін.

Існує низка факторів, які часто стають причиною тривалого використання деконгестантів:

• алергічний риніт, риніт іншої етіології;

• інфекційні захворювання верхніх дихальних шляхів;

• назальні поліпи та бронхіальна астма;

• викривлення носової перегородки;

• вагітність.

Симптоми

Основний симптом медикаментозного риніту – постійна закладеність носа, яка усувається лише використанням нової дози судинозвужувальних препаратів. Крім цього прояву риніту можливі такі клінічні ознаки:

• головний біль;

• зниження чи відсутність нюху;

• тахікардія;

• порушення сну;

• зростання цифр кров'яного тиску;

• періодичні напади запаморочення, відчуття стискання в грудях, поколювання в ділянці серця та ін.

Зазвичай виділення з носа при медикаментозному риніті мізерні або зовсім відсутні. Симптоми захворювання посилюються надвечір і в нічний час. 

Діагностика

Основой диагностики медикаментозной формы ринита является правильно собранный анамнез: длительность и характер проявления симптомов болезни, кратность использования деконгестантов, связь развития заложенности носа с приемом других препаратов, наличие сопутствующей патологии и т.д..

Риноскопическая картина:

“мясисто-красная” слизистая оболочка полости носа с участками точечных кровоизлияний, в некоторых случаях слизистая оболочка может казаться бледной и истонченной, возможна визуализация вязкого слизистого секрета в небольшом количестве.

 Четких утвержденных лабораторных исследований, необходимых  для диагностики медикаментозной формы ринита нет. Могут потребоваться исследования иммунологического статуса, а также общеклинический анализ крови для исключения иных диагнозов. 

Возможно проведение визуализирующих диагностических методик (эндоскопическое исследование, КТ околоносовых пазух) с целью исключения полипов, риносинусита одонтогенной этиологии, искривления перегородки других анатомических дефектов полости носа. 

Лечение

Первое, что нужно сделать при появлении признаков нафтизиновой зависимости - отказаться от приема сосудосуживающих капель и спреев. Делать это можно постепенно: для начала сократить кратность использования препаратов до 1 раза в сутки - на ночь в одну половину носа. Затем и вовсе отказаться от использования.  

При наличии других первопричин использования сосудосуживающих лекарственных средств необходимо их устранение.

Медикаментозный ринит в большинстве случаев успешно поддается консервативной терапии:

• интраназальные глюкокортикостероиды в течение 1-3 месяцев (до полной отмены деконгестантов);

• короткостроковий курс пероральних форм кортикостероїдів (протягом 5 днів у невеликих дозах);

• системні антигістамінні препарати, стабілізатори опасистих клітин;

• зрошення порожнини носа із-, гіпертонічним розчином.

У деяких випадках виконується ін'єкція глюкокортикостероїдів у нижні носові раковини.

При неефективності консервативної терапії, а також за наявності анатомічних змін, що провокують розвиток набряку слизової порожнини носа, рекомендовано хірургічне втручання. Лор клініка "Інмедико" м Запоріжжя  допоможе впоратися з будь-якими захворюваннями лор органів.